Буцнівська чудотворна ікона

 

Ще з XVIII ст. в Галичині була добре відомою Буцнівська чудотворна ікона Божої Матері. І враховуючи те, що Буцнів межує з Островом, а одна з легенд розповідає, що ця ікона бере свій початок від чудодійного джерела, розповімо про неї трохи детальніше. Буцнівській чудо­творній іконі Божої Матері присвячено чимало історич­них розвідок. З покоління в покоління сільчани переда­ють молитву до Буцнівської ікони Матінки Божої:

Рятуй нас, рятуй нас,

О, люба Ненько!

Кликати будем все -

Ввечір й раненько.

Буцнівська чудотворна

Божа Мати, нам допомагай,

У житті і при смерті

Нас не опускай.

Благослови нас, Буцнівська

Чудотворна Божа Мати,

Щоб жити безгрішно

І добре вмирати.

Матінко Божа Буцнівська,

Поклін наш прийми,

Під могутній покров

Усіх нас візьми.

Про Буцнівську чудотворну ікону є чимало згадок в історичних розвідках. В одній з них йдеться, зокрема, про таке: «Всі подоляни знають гарне село Буцнів. Розположе­но воно вісім кілометрів на південь від Тернополя. Під час недільних прогулянок гімназисти під проводом про­фесорів Тернопільської гімназії (перед Першою світо­вою війною) залюбки мандрували до Буцнева, щоб під великим кам'яним мостом почути не лише семикрат­ний відгомін святих дзвонів. А опісля насолоджувалися виглядом церкви з XVIII століття та йшли до неї, щоби щиро помолитися перед чудотворною іконою Божої Ма­тері. А парохія в Буцневі була з дуже давніх часів і в своїх початках мала гарну дерев'яну церкву. Крім того, у Буцневі був і монастир оо. Василіян, що мали свою монастирську церкву. Буцнівський «губернатор» Матвій Цивинський у 1729 р. подарував оо.Василіянам гарну ікону Пречистої Діви Марії, мальовану на полотні на зразок Белзької Богоматері, що її поляки вивезли до Ченстохови.

У короткому часі Буцнівська ікона Пречистої Діви Марії славилася великими чудами. Перше чудо було те, що Божа Мати на цій іконі плакала правдивими сльозами на очах багатьох людей, присутніх у той час у церкві.

Пречиста Діва Марія плакала тоді над долею нашого народу. Плакав і ще нишком плаче наш народ із своєю Небесною Ненькою на руїнах сьогоднішнього нищення нашої церкви на рідній землі. І сонячне проміння, що самоцвітами блищить ранком на росі, на квітах і тра­вичці, відбивається у тисячах сльозах, що пливуть з людських очей. Бо люди плачуть над гробом своїх найдорож­чих, плачуть на ложі болізни і над ложем болізни, над затраченим «украденим щастям», у родині, суспільності, в народі... Хто може порахувати  ті сльози, що їх витиска­ють зламане і забуте серце, тривога, недоля, відчай?.. Нема дня, нема ранку, щоб люди попри тих, що радісно вітають, подібно до ради приятелів багатостраждального Йова, були б близькі цього, щоб проклясти цей день і цей світанок... Нема вечора, в якому попри милі сни чис­ленних щасливих людей, інші, мучені безсонністю, мог­ли б повторити за поетом:

«...у сну в би,

Так думи прокляті

Звуться душу запалити,

Серце розірвати!..»

(Т.Шевченко «Чигирин»).

Бо побіч тих, що їм весело на світі, живуть і такі, що «нудяться світом і нудять собою, що їм зі сльозами і сон не заваба» (М.Шашкевич «Нещасний»).

Правда, є ще добрі люди на світі, що раді потішити засмучених. Але не всі болі серця можна усмирити, не всі смутки розрадити і в радість замінити. Та й мало є таких людей, що беззастережно можна б назвати щири­ми приятелями. І ті хотіли б потішити своїх ближніх в смутках і недолі, часто не достає їм сил, або й спромоги це вчинити.

Тому люди шукають потіхи й розради там, де її можна напевно знайти, то значить у стіп ікони Пречистої Діви Марії. Там шукали помочі люди з Буцнева, Остро­ва в своїх клопотах і нещастях. Ба навіть з дальших око­лиць приходили до Буцнівської ікони Богоматері, щоб у неї благати помочі. Слава про великі чуда, що їх люди отримували, благаючи Божу Матір в Буцнівській іконі, роз­неслася далеко по всій землі, дійшла також до Львова, до митрополичої палати.

Тодішній митрополит Атанасій Шептицький вислав 9-го березня 1733 року комісію до Буцнева під про­водом о. Інокентія Липницького, ЧСВВ, який під прися­гою переслухав 9 свідків, що власними очима бачили чу­дотворні діла, що їх пізнали люди за посередництвом Пречистої Матері. І митрополит Атанасій Шептицький послав другу комісію під проводом о.Олексія Липницького, Зборівського декана і о.Сильвестра Мальського, ЧСВВ. Вони прибули до Буцнева 1 липня 1736 року і пере­слухали під присягою двадцять нових наочних свідків великих чудес.

Після сумлінно проведених доходжень та незапереч­них свідоцтв про надприродні діяння, що їх пізнавали на собі ті, що перед Буцнівською іконою просили у Пречис­тої Діви Марії помочі, 25 січня 1737 року митропо­лит Атанасій Шептицький особливою грамотою прого­лосив ікону Пречистої Діви Марії в Буцневі чудотворною іконою.

Між численними чудами, що записані в літописі Буцнівської церкви і власноручно підписані тими, що їх пізнали, найважнішим чудом є хотинська перемога над турками, оспівана в пісні до Буцнівської ікони Пречис­тої Діви Марії, в якій співається:

«За помощію Пресвятия

иконьї Буцневскія,

Же недала христіяномь

вьпасти вь руці бисурманомь

у неволю...»

Численні прощі з далеких сторін краю прибували .... Наче ріками плили - йшли прочани до Небесної Неньки, що в своїй іконі стала «непостидною заступницею всіх християн і непреложною ходательницею перед престолом Творця неба і землі». Вона там розуміла всіх, що в нужді і недостатку коротали дні свого життя.

Бо вона впродовж свого земного життя сама все це зазнала. Пречиста Діва Марія як колись, так і сьогодні розуміє тугу тих, що їх недоля загнала в чужі сторони. Вона знає це лихо. А хіба ж на скитальщині в Єгипті не було їй тужно за рідним краєм, за своєю хатиною в Назареті?  Пречиста Діва Марія розуміє добре, що таке розлу­ка з родинами, з рідними, тому й прекрасно співчуває всім, що через розлуку з ріднею невимовно терплять в своєму серці.

Невелика монастирська церква не була вже в стані по­містити тих численних прочан, що приходили до Небес­ної Неньки з Буцнева, щоб перед її чудотворною іконою в молитвах благати  потрібних для себе ласк. Тоді Буцнівський староста Андрій Шумлянський вимурував у 1744 році гарну церкву з тесаного каміння, що була посвяче­на під Покров Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії.

Варто сказати, що інтерес до цієї ікони не зменшуєть­ся і в наші дні. Так, активісти Тернопільської філії Спілки української молоді у 2004 р. започаткували комп'ютер­ний краєзнавчий проект «Святині Тернопільщини». А пер­шою електронною мандрівкою, яка відбулася на їх сайті 22 березня, були відвідини саме Буцнівської чудотворної ікони Богородиці.

Аби витримати хронологію подій, варто сказати, що вже у 1735 р., очевидно, на місці старої церкви Петра і Павла, яка проіснувала більше сотні років, зазнала воєн­них лихоліть, було споруджено нову дерев'яну греко-католицьку церкву.

Детальний опис монастирської церкви нам подають Олександр Чоловський та Богдан Януш. Серед інших важ­ливих деталей вони звернули увагу на те, що побудована вона «у бароковому візантійському стилі, на італійський манір, у формі хреста з тесаного каміння і має дуже гар­ний купол. Оригінальний мур, що оточує церкву, прикра­шений так званими рококовими дзеркалами. Церква дуже красива, подібна збудована у Зборові лише через півсто­ліття, у 1794 році...».

Але повернемося до розповіді о.Николая Вояковського.

"При великому здвизі народу і численному зборі світського і монашого духовенства перенесено ікону Пречистої Діви Марії до нової церкви і поставлено її в головному престолі.

Отці Василіяни записали в літописі Буцнівського мо­настиря чудесні оздоровлення, що їх діставали люди, мо­лячись перед Буцнівською чудотворною іконою Богома­тері, почавши від 1731 року, і продовжували цей список до 1751 року. Тут подано тільки кілька з них для ілюст­рації, які великі чуда діялися за молитвами Пречистої Богоматері в Буцнівській іконі:

1. Євдокія Гучинська втратила владу в ногах і руках.
її чоловік Іван Гучинський привіз її до церкви в Буцневі.
Опершись на кулях, вона віддала себе під покров Буцнів­ської Пречистої Богоматері. Після закінчення Служби Божої, що відправлялася в її наміренні перед чудотвор­ною іконою, вона власними силами, без ніякої помочі
вийшла здоровою з церкви.

2.  Каліна Данило, родом з Теребовлі, мав скорчені руки
і ноги. З великим трудом приволікся він до Буцнева в 1733
році у день Успіння Божої Матері. Після щирої молит­ви перед чудотворною іконою він повністю одужав.

3. Василь Розембавський з Волині мав безвладні, зсохлі
ноги. Коли привезли його до Буцнева, просив, щоби за­
несли його до церкви. Після сердечної молитви перед чудотворною іконою Богоматері він цілковито одужав.

4.  Матвій Марковський, каліка, прийшов на кулях до
церкви до Буцнева. В часі Служби Божої лежав хрес­том перед чудотворною іконою Матері Божої і гаряче молився. Під час благословення Найсвятішими Тайна­ми він несподівано встав як зовсім здоровий у присут­ності численних прочан, що опісля присягою стверди­ли правдивість цього чуда.

5.  Петро Стопневич приїхав до Буцнева в 1738 році
разом зі своєю жінкою, що вже упродовж шести місяців
була зовсім сліпа. Клякнули обидвоє перед чудотворною
іконою Божої Матері і щиро благали про ласку оздоров­лення. Несподівано встає ця жінка і голосно на всю цер­кву, вражена, скрикнула: «Я виджу, я прозріла!». її муж, заливаючись сльозами радості, впав до стіп престолу, що
над ним була ікона Небесної Неньки, і цілував землю, як
підніжок престолу Божої Матері.

Таких чудес записано більше як 60 до 1751 року, коли оо.Василіяни відійшли з Буцнева, а монастирську церкву разом з чудотворною іко­ною Богоматері передали парохії на парохіяльну церк­ву. Неспокійні воєнні часи та різні інші непригожі обста­вини для прощ, як і для проводу відпустової церкви, вплинули на те, що довший час люди Поділля наче б забули, що між ними в Буцнівській іконі перебуває могутня в поміч покровителька і заступниця - Цариця Ук­раїни - Пречиста Діва Марія. Та українське серце не може забути Тієї, що колись ще в 1037 році наш воло­дар Ярослав Мудрий віддав їй під опіку і свій край, і своїх людей.

І оце в другій половині XIX століття звернулись діти Поділля до своєї Небесної Неньки та відновили давно забуте почитання чудотворної Буцнівської ікони Пречис­тої Діви Марії.

Знову оживилися дороги до Буцнева численними про­щами і незліченними прочанами. Найбільше прочан при­ходило у відпустові дні - у день св. Івана Христителя, св. апостолів Петра і Павла, і в храмовий день Непороч­ного Зачаття Пречистої Діви Марії.

А прекрасна пісня до Буцнівської Богоматері -

Ах! Удивися

Зрящи ужаснися,

Человіче...

- залунала знову по всій далекій околиці Буцнева; вона назавжди залишиться великим доказом опіки Пречистої Діви Марії над українським народом".

Справжню сенсацію про Буцнівську чудотворну іко­ну 22 липня 2005 р. повідомили члени комісії сакрально­го мистецтва Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ Андрій Чернець і Роман Зелінко. Провівши експертизу ікони, під чеканкою вони виявили полотно із зображен­ням Матері Божої Ченстоховської Богородиці. Внизу ікони невідомий автор зобразив силует монастиря з Ясної Гори у тому ж таки польському місті Ченстохові. Ймовірно, вона була виконана на зразок однієї з тодішніх досить поширених гравюр і датована, за оцінками тих же експертів, - початком XVIII століття.

З благословення Тернопільсько-Зборівського єпарха УГКЦ Кир Михаїла Сабриги (1940-2006) Андрій Чер­нець реставрував цю унікальну ікону. Попрацювати довелося чимало, оскільки від часу полотно дуже струх­лявіло, а тому з відновлювальними роботами майстер виконав і повну консервацію старої основи.

22 грудня того ж року - у День святої Анни - на другий престольний празник Буцнева глибокопошановану ікону встановили у церкві. Водночас член Спілки художників України Ігор Зілінко зробив ще й копію Буцнівської чудотворної ікони, з якою тепер місцевий священик обходить сільські домівки, ви­користовує її для неординарних культових потреб поза межами храму.

ВИСНОВКИ

Сподіваємось, що ці історичні образки викличуть не тільки більшу прихильність і віру до Пресвятої Богородиці, але й повагу до минулого.

Тож поспішім до Престолу Божої Матері і попросім у „благословенної між жінками" помочі та розради, віддаймо їй честь, як вірній і невтомній Заступниці. Черпаймо перед її Чудотворними образами силу до життя і очищення душ.

Вона не дозволить загинути нашому народові на своїй рідній землі. Вона дасть нам ласку дожити до щасливих днів радості і слави, якої вже ніхто й ніколи не відбере від нас, бо Пречиста Діва Марія — Мати Божа і наша Мати!