Притча: Які молитви чути
на Небі?
Давним-давно жив один
святий старець, який багато молився і часто уболівав про гріхи людські. І
дивним йому здавалося, чому це так буває, що люди в церкву ходять, Богу
моляться, а живуть все так само погано. «Господи, - думав він, - невже не чуєш
Ти наших молитов? Ось люди постійно моляться, щоб жити їм в мирі й покаянні, і
ніяк не можуть. Невже марнота їх молитва?» Одного разу з цими думками він
заснув. І здавалося йому, ніби світлий ангел, обійнявши крилом, підняв його
високо-високо над землею. У міру того як піднімалися вони вище і вище, все
слабкішими і слабкішими ставали звуки, що доносилися з поверхні землі. Не чути
було більше людських голосів, затихли пісні, крики, весь шум метушливого
мирського життя. Лише деколи долітали звідкись гармонійні ніжні звуки, як звуки
далекої лютні. - Що це? -
Запитав старець. - Це святі молитви, - відповів
ангел, - тільки вони чуються тут. - Але чому так слабко звучать вони? Чому так
мало цих звуків? Адже зараз весь народ молиться в храмі...? Ангел глянув на
нього, і скорботне було обличчя його. - Ти хочеш знати? Дивись. Далеко внизу
виднівся великий храм. Чудесною силою розкрилися його зводи, і старець міг
бачити все, що робилося всередині. Храм весь був сповнений народом. На крилосі
видно було великий хор. Священик у повному облаченні стояв у вівтарі. Йшла
служба. Яка служба - сказати було неможливо, бо жодного звуку не було
чутно.Видно було, як стояв на лівому крилосі дячок щось читав швидко-швидко, човгаючи
і перебираючи губами, але слова туди, вгору, не долітали. На амвон поволі
вийшов величезного зросту диякон, плавним жестом поправив своє пишне волосся,
потім підняв орар, широко розкрив рот, і ... ні звуку! Регент роздавав ноти:
хор готувався співати. «Вже хор-то, напевно, почую», - подумав старець. Регент
стукнув камертоном по коліну, підніс його до вуха, витягнув руки і дав знак
починати, але як і раніше панувала повна тиша. Дивитися було дивно: регент
махав руками, притупував ногою, баси червоніли від натуги, тенори витягувалися
на носках, високо піднімаючи голову, роти у всіх були відкриті, але співу не
було. «Що ж це таке?» - Подумав старець. Він перевів очі на тих, хто молиться.
Їх було дуже багато, різного віку і положень: чоловіки і жінки, люди похилого
віку і діти, купці і прості селяни. Всі вони хрестилися, кланялися, багато щось
шепотіли, але нічого не було чутно. Вся церква була німа. - Чому це? - Запитав
старець. - Спустимося, і ти побачиш і зрозумієш. - Сказав ангел. Вони повільно,
ніким не видимі спустилися в самий храм. Ошатно одягнена жінка стояла попереду
всього натовпу і, мабуть, ретельно молилася. Ангел наблизився до неї і тихо
торкнувся рукою. І раптом старець побачив її серце і почув її думки. «Ах, ця
противна почтмейстерша! - Думала вона. - Знову в новім капелюсі! Чоловік -
п'яниця, діти - обшарпанці, а вона хизується! .. Бач вирядилась! .. » Поруч
стояв купець в хорошій суконній чумарці і задумливо дивився на іконостас.Ангел
торкнувся його грудей, і перед старцем зараз же відкрилися його затаєні думки:
«... Яка досада! Продешевив ... Товару такого тепер нізащо не купиш! Не інакше
як тисячу втратив, а може, й півтори ... » Далі виднівся молодий селянський
хлопець. Він майже не молився, а весь час дивився наліво, де стояли жінки, червонів
і переминався з ноги на ногу. Ангел доторкнувся до нього, і старець прочитав у
його серці: «Ех, і хороша Дуняша! .. Усім взяла: і обличчям, і звичкою, і
роботою ... От би дружину таку! Піде чи ні?» І багатьох торкався Ангел, і у
всіх були подібні ж думки, порожні, пусті, життєві. Перед Богом стояли, але про
Бога не думали. Тільки вдавали, що молилися. - Тепер ти розумієш? - Запитав
Ангел. - Такі молитви не доходять. Тому й здається, що всі вони точно німі. У
цю хвилину раптом боязкий дитячий голосок виразно промовив: - Господи! Ти благ
і милостивий ... Врятуй, помилуй, зціли бідну маму! .. У куточку на колінах,
притиснувшись до стіни, стояв маленький хлопчик. В його очах блищали сльози.
Він молився за свою хвору маму. Ангел доторкнувся до його грудей, і старець
побачив дитяче серце. Там були скорбота і любов. - Ось молитви, які чути! -
Сказав ангел.
Немає коментарів:
Дописати коментар